Назад

День заповідників і національних парків – офіційне свято, що відзначається за ініціативою ряду екологічних організацій. Вперше День заповідників почали відзначати із 1997 року за ініціативи Центру охорони дикої природи і Всесвітнього фонду дикої природи.

Заповідники є найвищою формою охорони природи в нашій державі – це природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, які утворюють з метою збереження в природному стані типових або унікальних для нашої ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробки наукових засад охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки.

Перший заповідник на території сучасної України був створений у 1886 році українським природознавцем Володимиром Дідушицьким. Це, до речі, був і перший заповідник у Європі, який являв собою природний резерват поблизу села Пеняки (нині Львівська область) та отримав назву «Пам’ятка Пеняцька».

Основним завданням природних заповідників є збереження природних комплексів та об’єктів на їх території, проведення наукових досліджень, спостереження за станом навколишнього природного середовища, розробка на їх основі природоохоронних рекомендацій, поширення екологічних знань, сприяння у підготовці наукових кадрів і спеціалістів у галузі охорони навколишнього природного середовища та заповідної справи.

Національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об’єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

На території Чернігівської області існує два національні природні парки «Мезинський» та «Ічнянський».

Збереження, примноження, дбайливе і раціональне використання цього безцінного національного скарбу – обов’язок не лише працівників установ природно-заповідного фонду, а й кожного жителя краю. Адже ми повинні пам’ятати, що зберігаємо усе це для наших нащадків.

Назад